Андрій Іллєнко: "Одного разу в Голлівуді" - дві з половиною години чистого кіно-кайфу

Екс-нардеп Андрій Іллєнко розповів свої враження про цікавий фільм.

09 вер. 2019,

Главред

Подивився нарешті "Одного разу в Голлівуді".

Класне кіно. Дуже. Просто дві з половиною години чистого кіно-кайфу. Можна знаходити підтексти і контексти (вони там є, і багато), бачити ностальгію за старим Голлівудом, помічати знаки зміни епох. А можна просто наслоджуватися самим процесом.

Тарантіно став людянішим, мудрішим. Мені здалося, що це насправді дуже добре, навіть сентиментальне кіно про дружбу.

Але Тарантіно не був би собою, якби найкраще з усіх не відчував політичний момент - в широкому, філософському розумінні цього слова.

Події відбуваються в 1969 році. Тріумф руху хіппі, Америка охоплена протестами проти війни у В`єтнамі, іде боротьба ліберальної Америки проти Америки консервативної. Боротьба, яка аж ніяк не завершилася і сьогодні. Навпаки, увійшла у нову гостру фазу.

Якщо і шукати витоків панівного сьогодні на Заході ліво-ліберального дискурсу, то їх треба шукати у кінці 1960-х, з руху хіппі в Америці та студентської революції у Парижі.

"Одного разу в Голлівуді" - це напевно перший випадок за останні десятиліття, коли західний мистецький супер-мейнстрім прямо і однозначно, хоч і з постмодерною самоіронією, стає на бік старої доброї західної цивілізації, а не ліво-ліберальних цінностей хіппі.

Бред Піт і Ді Капріо - старий, добрий Голлівуд, стара, добра Америка. І круті не хіппі. Круті вони. Симпатії головного режисера сучасності очевидні.

0
не вірю