Володимир Бойко: заява майбутнього генерального прокурора про намір ліквідувати військову прокуратуру недалекоглядна

Журналіст Володимир Бойко вважає думку Руслана Рябошапки щодо ліквідування військової прокуратури хибною.

15 серп. 2019,

112.ua

Заява майбутнього генерального прокурора Руслана Рябошапки про намір ліквідувати військову прокуратуру спричинила жваву дискусію в колах людей, які, на відміну від Рябошапки, обізнані з питанням функціонування органів прокуратури. Тож пропоную ознайомитись з точкою зору фахівця – начальника військово-юридичного факультету Національного юридичного Університету імені Ярослава Мудрого Сергія Мельника:

https://www.facebook.com/sergn.melnik/posts/1114542118741757

Від себе ж додам кілька міркувань.

Учасники дискусії (як прибічники ідеї Рябошапки, так і її противники), наголошуючи на важливості розслідування злочинів проти встановленого порядку несення військової служби, не бачать різниці між військовою прокуратурою та спеціалізованою прокуратурою. А, між тим, військова прокуратура – це не просто підрозділ прокуратури, створений для організації розслідування певної категорії злочинів. Військові прокурори є військовослужбовцями, що уклали контракт з Міністерством оборони України на проходження військової служби і які лише прикомандировані до органів прокуратури. Ліквідація військової прокуратури означає не припинення розслідування злочинів проти встановленого порядку несення військової служби, а звільнення прокурорів, які здійснюють організацію та процесуальне керівництво розслідування злочинів цієї категорії, з військової служби та зарахування їх у штат органів прокуратури як цивільних осіб.

Військова юстиція була створена за радянські часи для того, щоби «прив’язати» прокуратуру та суди/трибунали до військових з’єднань, які нерідко розташовувались у районах СРСР або за кордоном, де не було «цивільних» прокурорів і суддів. Наскільки актуальним є створення військової юстиції в умовах сучасної України – це достатньо спірне питання.

Існування військової прокуратури не вписується в сучасну правову доктрину, оскільки зусиллями Петра Порошенка та Андрія Портнова прокуратура позбавлена функцій нагляду за дотриманням законності, натомість виконує не потрібну суспільству функцію «процесуального керівництва», дублюючи органи досудового розслідування. Тому, насправді, обговорення треба розпочинати не з доцільності існування військової прокуратури, а з оцінки Закону України «Про прокуратуру», який був написаний під орудою Портнова, внесений Януковичем у Верховну Раду в листопаді 2013 року й прийнятий 14 жовтня 2014 року на вимогу Порошенка (Петро Олексійович особисто прибув на голосування в парламент і закликав депутатів підтримати законопроект Портнова, назвавши його президентським – щоправда, він не зазначив прізвище президента, який його вніс). Не кажучи вже про те, що перегляду потребують усі ті зміни, які були внесені в Конституцію України за часи царювання Порошенка в частині правосуддя та прокуратури.

Подобається це комусь чи не подобається, але військова прокуратура на сьогодні є єдиним працездатним підрозділом прокуратури. І тому перше, що має хвилювати майбутнього генерального прокурора – чому так трапилось, що відомство Анатолія Матіоса за 5 років направило до суду з обвинувальними актами майже 100 тис. кримінальних проваджень, а відомство, наприклад, Сергія Горбатюка – лише кілька десятків? При тому, що в Департаменті Горбатюка працювало слідчих більше, ніж у всій військовій прокуратурі по Україні.

0
не вірю